Без транзиту через Україну «Газпрому» не обійтися

Без транзиту через Україну «Газпрому» не обійтися

Як успішно вирішити питання транзиту газу

На 19 вересня запланована тристороння зустріч — ЄС, Росія, Україна — з питання транзиту природного газу. За декаду до цього наша країна отримала приємний сюрприз.

Європейський суд задовольнив позов Польщі в арбітражі про допуск «Газпрому» до потужностей газопроводу Opal. Суд Євросоюзу скасував рішення Єврокомісії про надання «Газпрому» повного доступу до потужностей цього газопроводу. З 2013 року «Газпром» міг використовувати тільки 50% потужностей Opal, але в жовтні 2016 року Єврокомісія дозволила «Газпрому» доступ до 90-100% потужностей газопроводу. Тепер знову повернулися до 50%.

Що таке газопровід Opal і чому це рішення так важливо для нашої країни в питанні укладення нового договору по транзиту російського газу?
Opal — це сухопутне продовження «Північного потоку» по території Німеччини. «Газпром» сім років домагався доступу до максимально можливої потужності Opal і отримав в 2016 році це право. Але рішенням Європейського суду знову його позбувся. І це рішення суду істотно по



кращує переговорні позиції України в питанні підписання договору на транзит російського газу, оскільки обсяги транспортування газу тільки через «Північний потік» скоротяться на 12,7 млрд. куб. в рік — це 20% від обсяг транзиту газу «Північним потоком» в 2018 році. Іншого шляху, ніж постачати цей обсяг через нашу країну, у «Газпрому» немає.

Історія з Opal може свідчити про зміну європейськими елітами відносин до співпраці з «Газпромом». Ми звикли до того, що Німеччина є найбільш послідовним прихильником будівництва нових газопроводів для транспортування російського газу. Так ось, німецьке Федеральне агентство по мережах зажадало від оператора Opal виконати рішення Європейського суду. І, починаючи з 14 вересня обсяг прокачування російського газу істотно знижений — практично в 2 рази.

Безумовно, наші польські партнери в даному випадку в першу чергу переслідували свої інтереси. Поставки газу через «Північний потік» і «Північний потік-2» значно зменшують доходи польського держмонополіста PGNiG. До того ж компанія вклала серйозні кошти в будівництво і розвиток терміналів СПГ в порту Свіноустьце — через ці термінали планується реекспорт СПГ зі США, в тому числі і в нашу країну.

Трубопровідний газ від «Газпрому» — конкурент для американського скрапленого газу, реекспортувати який буде PGNiG. Інтереси Польщі тут настільки серйозні, що розраховувати на пом’якшення її позиції по газопроводу Opal не доводиться. І дуже добре, що тут інтереси України (а ще і Словаччини) збігаються з інтересами Польщі.

Рішення суду по Opal — це ще і вивільнення Європою потужностей для прийому американського скрапленого газу, великі обсяги якого, як очікується, почнуть надходити з 2021-2022 років. А те, що «Газпром» не зможе транспортувати через два «Північних потоки» в ЄС, пропонують робити через Україну.

Більш того, рішення Європейського суду створює прецедент. Справа в тому, що в наступному році планується введення в дію своєрідного «дублера» Opal — газопроводу EUGAL, який є продовженням «Північного потоку-2». Якщо Європейський суд вже погодився з думкою Польщі, що Єврокомісія порушила принцип енергетичної солідарності ЄС під час видачі дозволу на доступ «Газпрому» до 90-100% потужностей Opal, то і у випадку з доступом російського газового монополіста до EUGAL мова теж може йти про доступ до не більше, ніж 50% потужностей.

Тепер ймовірність повного завантаження не тільки «Північного потоку», але і «Північного потоку-2» практично відсутня.

Отже, не тільки той факт, що цей газопровід не здано в запланований термін, а це в «Газпромі» вже не приховують (але, крім здачі ще потрібні тривалі пусконалагоджувальні роботи), а й неможливість завантаження газопроводу Opal більш ніж на половину не залишають сумнівів в тому, що «Газпрому» доведеться укладати контракт на транзит значних обсягів газу по території України. Нагадаю, що через «Північний потік-2» «Газпром» мав намір прокачувати 55 млрд. куб. м в рік.

І другий варіант обходу України — «Турецький потік» — реалізовується зовсім не так, як хотілося б російському керівництву. З трьох транзитних «гілок» працює тільки одна, яка поставляє газ на внутрішній ринок Туреччини. При цьому, президент Ердоган вміло маніпулює своїми російськими контрагентами — виторговує знижки на газ під обіцянки сприяти експорту в Європу. При цьому, експорту в Європу по двох інших гілках «Турецького потоку» немає, та ще й на додачу Туреччина всіляко благоволить газопроводу TANAP, за яким до Старого світу піде конкурент російського газу — сировина з Азербайджану.

Питання «Турецького потоку», експорт з якого в Європу повинен проходити через Болгарію, обріс шпигунським скандалом. Лідер болгарського національного руху «Русофіли» Н. Малинов 9 вересня був затриманий в Софії. В ході обшуків у нього була виявлена доповідь «Необхідність геополітичної переорієнтації Болгарії», що описує заходи, які слід вжити для зміни орієнтації в бік Росії. Так ось, Малинов заявив, що його затримання спрямоване на те, щоб ускладнити відносини Болгарії та Росії, щоб зірвати болгарську частину проекту «Турецький потік».

Отже, що ми маємо на даний момент? Численні судові розгляди (справа Opal аж ніяк не єдина) найсерйознішим чином впливають на російські газопровідні проекти, спрямовані на виключення України з транзиту російського газу в Європу. При річних контрактах на поставку в Європу в 200 млрд. куб м. газу, в кращому випадку в обхід нашої країни «Газпрому» вдасться прокачувати 120 млрд. куб. м. Без транзиту через Україну «Газпрому» не обійтися, вести діалог з позиції сили росіянам все складніше. Про це свідчить пропозиція про 25% знижку на газ для України, зроблениа в той же день, коли був обмежений доступ «Газпрому» до Opal.

31 грудня завершується договір транзиту російського газу через територію нашої країни. «Газпром», усвідомлюючи проблеми з «обхідними газопроводами» намагається пропонувати укладення короткострокового контракту (на 1-3 роки). «Нафтогаз», переговорні позиції якого і до рішення Європейського суду були непогані, а тепер стали ще сильнішими, не з руки беззастережно погоджуватися з «Газпромом». Тут потрібно або істотно (можливо, в рази) підвищувати ставку за транзит у разі укладення короткострокового договору, або на умовах збереження нинішніх ставок домагатися довгострокового договору (5-10 років) з гарантованим обсягом транзиту не менш як 60 млрд. куб. м, а краще навіть 80 млрд. куб. м газу.

До речі, намір Кабміну оперативно затвердити модель анбандлінга «Нафтогазу України» дуже доречний. Це дасть можливість почати процес відділення оператора української ГТС, на якому наполягає ЄС. І позбавить «Газпром» формальної відмовки, яку вони використовували для затягування переговорів (говорили про відсутність з нашого боку суб’єкта укладення договору).

У довгостроковій перспективі нам потрібно вирішувати питання про зниження залежності держбюджету від надходжень від транзиту газу. Ми не повинні залишатися країною, критично залежною від експорту сировини і напівфабрикатів, а також транзиту через нашу територію. Але поки потрібно зробити все можливе, щоб вичавити по максимуму з сприятливої ситуації, що складається в питанні транзиту газу. Мабуть, не варто обмежуватися тільки економічними питаннями, можливо, надається нагода домогтися від Росії поступок по Донбасу. І ми повинні цим скористатися.

Джерело: блог Богдана Данилишина

Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»

Джерело статті: “https://glavcom.ua/columns/b_danilishyn/bez-tranzitu-cherez-ukrajinu-gazpromu-ne-obiytisya-625985.html”