Підкамінь 2007


Підкамінь? Де це? Спитає, мабуть, більша половина українців. Підкамінь – чудове село на сході Галичини. В селі розташований монастир ... монахів. А на найбільшій горі височій здоровенна каменюка. Звідси і походить назва села – Підкамінь. Про цю каменюку є легенда. Одного разу чорт вирішив зруйнувати монастир великим каменем, якого ніс він мізинці. Та не встиг. За кілька метрів до монастиря півні проспівали ранок, а каменюка випала з рук нечистого.

Та повернемося до сучасності. Підкамінь-2007 – це етнофестиваль, що мав відбутися ще в липні, та у зв’язку з “фосфорною аварією” був перенесений на День Незалежності Україні. Отже, всі три фестивальні дні припали на вихідні (24-26 серпня).

Фест вдався на славу! Вибрана територія вражала своєю масштабністю та красою. Для любителів “поспати на природі” функціонувало наметове містечко. Гарна велика галявина, але святкові дні були дуже теплими, тому деякі більш спритні силились просто в лісі. Ще одним плюсом було суттєва кількість біотуалетів, та організована подача питної води. Бо річки не було. Також на фесті діяв дитячий майданчик, що займав чималу площу і в якому була ціла купа різних розваг. А ще тут можна було смачно поїсти, гарно приодягнутися, згідно з дрес-кодом (продавалися вишиванки як сучасні так і старовині, що зібрані в селах Франківщини), випити холодного пива, з допомогою альпійського спорядження підкорити Камінь, що на горі і ще багато чого. А так, як незабаром вибори, то без наметів політичних сил також не обійшлося. Окрім улюбленців місцевої публіки НУНС, БЮТ та Свободи, пристроїв свій намет і Блок Литвина, друкована продукція яких користувалася неабиякою популярністю увечері, як випадала роса, а від танців на ногах не сила було триматись.

Що стосується музичного наповнення фестивалю, то тут також все на висоті. Кожен день з обіду до вечірніх виступів професіоналів, публіку розважали місцеві колективи народної самодіяльності. А у вечері.... Перший день – всі веселилися із жартівливими піснями хлопців з львівського гурту Люди добрі, слухали закарпатські мотиви разом з Гудаками і просто літали під шалені ритми київського гурта ДримбаДаДзиґа.

Наступного дня козаки стріляли з гармат і пригощали всіх кулішем. Екстремали поїхали у велотури, вірячи зібрались до Почаєва (15км). А ввечері знову всіх зібрали шалені українські ритми від Замкова тінь (Львів), Lomaga’s Band – циганський джаз і неперевершені хлопці з Кому Вниз, яким підспівувала вся публіка фестивалю.

На останній день залишилися Гуцул Каліпсо і ТІК. Але по завершенні виступів свято не закінчувалося. Найстійкіші могли потанцювати на дискотеці. А ще було Фаєр шоу, що схвально сприймалося всіма, хоч і лунали крики: “А у нас в Одесі, таке є”. Що є свідченням, що фестиваль відвідали представники з усіх куточків Україні, а всюди лунала тільки українська мова, майоріли червоно-чорні і жовто-блакитні стяги. Зайшовши до лісу і крикнувши: “Слава Україні!” за мить у відповідь почуєш голоси тисяч: “Героям слава!” Що є найкращим підтвердженням нашої Незалежності!