Ковальське щастя


Металеві лелеки..ще= секунда= і= злетять
Металеві лелеки..ще секунда і злетять
Сьомий рік підряд, в світлі травневі дні, проходив фестиваль ковалів. В цьому році, місто відвідали майстри ковальського мистецтва з 24 країн світу. Гостями фестивалю були ковалі з Бельгії, Узбекистану, Чехії, Австрії, Франції та Великої Британії і навіть Нової Зеландії. На очах місцевих жителів і гостей міста творили дивовижні прикраси для дому і всього Івано-Франківська ковалі зі Львова, Харкова, Сімферополя, Тернополя, Чернівців, Києва і звичайно ж з нашого міста.
Наприклад, ковалі з Івано-Франківської фірми «Арма» допомагали провідному майстру ковальського мистецтва, Роману Ковалику з міста Червоноград, відроджувати старовинний звичай – ковку колеса для воза. Процес цей довготривалий і потребує зосередженості, вміння рук і думки. Спочатку, Роман Ковалик виготовив дерев’яну заготовку для колеса, а в той час івано-франківські майстри у вогні і диму робили металічну оковку. Потім, ще гарячий обруч наділи на дерев’яну основу, при цьому їм навіть допомагали глядачі. Всім хотілося побути хоч декілька хвилин побути на місці ковалів.
Роман ковалик= з= донькою
Роман Ковалик з донькою
Свою роботу пан Ковалик робить із іскорками в очах. Адже, як каже майстер, він присвятив ковальському мистецтву двадцять років свого життя. «Працюю в цій сфері ще з 1989 року», — розповідає добре відомий в ковальській сфері майстер. Він починав як помічник майстра, а зараз вже сам має декількох учнів. Найталановитішою ученицею стала його донька, Олександра. Їй всього 14 років, та вона вже допомагає батькові в кузні. Каже, що найбільшим її досягненням поки що став підсвічник, викуваний власними руками. Пан Роман приїздить на фестиваль з року його заснування і стояв у джерел організації свята. Самим важким завданням, у роботі коваля Роман Ковалик вважає ковку щастя. Над цим він і працює все життя.
Деякі ковалі привезли уже з собою уже готові вироби, так як це зробив Михайло Рудий з Львівської області. На фестиваль він приїхав з величним кованим кріслом, яке можна забрати додому заплативши до тисячі доларів. Пан Михайло, як учасник, на святі перший рік, Розповідає, що минулого року також приїздив на фестиваль і йому так сподобалася атмосфера дійства, що він вирішив привезти свої роботи.
Вироби з= цінниками
Вироби з цінниками
Так само зробив й гість з Чехії, привізши з собою цікаві ковані колони і амулети, які незважаючи на кризу і високі ціни (від 40 до 200 гривень) находили своїх покупців.
Гість з Києва, Сергій Карий, на фестивалі представляв школу традиційного мистецтва Богдана Попова, в якому використовують міхи для роздування вогню.
Спробуй попрацюй= з= міхами
Спробуй попрацюй з міхами
Пан Сергій розповідає, що вчився ковальській справі прямо в кузні. Каже, що для того, щоб викувати звичайний ніж для кухні потрібно до дня роботи.
Фердинандо нава
Фердинандо Нава
Гості з інших країн також творили нові вироби прямо на святі. В димі, за роботою і знаходжу свого наступного співбесідника, Фердинанда Наву, що приїхав на фестиваль з Франції. Хоча він народився в сонячній Італії, та вчився в Німеччині. В ковальстві Фердинандо вже коло 30 років і найбільше йому в роботі подобається експериментувати з різними сплавами металів. На фестивалі в Івано-Франківську він вже в четверте, каже, що йому надзвичайно подобається дружній настрій свята.
«В цьому році всі ковалі творили над новим подарунком для міста ─ кованими воротами, які, стануть початком парку кованих скульптур», – розповідає голова союзу майстрів ковальської справи і організатор фестивалю, Сегій Полуботько. Також на центральній вулиці міста встановили минулорічний подарунок ─ унікальне коване «дерево щастя». Надіємося, що це не останній подарунок місту і свято з року в рік дивуватиме жителів Станіслава.
Заходьте в= гості
Заходьте в гості