Егор Соболев рассказал, почему не будет помогать некоторым бывшим друзьям-ветеранам

Егор Соболев рассказал, почему не будет помогать некоторым бывшим друзьям-ветеранам
Егор Соболев рассказал, почему не будет помогать некоторым бывшим друзьям-ветеранам

Я думаю, это основная причина, почему после стольких усилий, побед и жертв на Майдане и в войне за Независимость мы дальше бедная страна, десятая часть которой — это свалки, где нет правосудия, организованной обороны, а спецслужба совместная украинско-руссийская (укр.).

Об этом около часа назад написал в Фейсбуке экс-нардеп Егор Соболев.

Я думаю, це основна причина, чому після стількох зусиль, звитяг і жертв на Майдані та у війні за Незалежність ми далі бідна країна, десята частина якою — це сміттєзвалища, де нема правосуддя, організованої оборони, а спецслужба спільна українсько-російська.

Бо забагато обдарованих, пасіонарних, хоробрих людей в якийсь момент собі каже: «Зверну я тут трохи наліво».

В четвер пізно ввечері, після проведеного у Печерському суді Києва дня я йшов додому і гадав, чому суддя, на якій тавра нема де ставити, раптом відпустила усіх трьох затриманих ветеранів славетного батальйону «Донбас». Яких я знаю з часів, коли вони воювали. З якими ми разом заблокували торгівлю з окупованими територіями. З якими перекривали контрабанду із захопленого Віктором Медведчуком трубопроводу. Які допомагали витискати ще з попереднього Президента та парламента закон про Антикорупційний суд. І яких я знову просив віддати мені на поруки або поселити у нашій квартирі під домашнім арештом.

Наступного ранку я дивився розслідування славетної журналістської агенції «Слідство.Інфо» і розумів, що в останні півтора роки, коли я залишив Раду і пішов вивчати ІТ-технології, хлопці, дружбою з якими я пишався, стали учасниками захоплення державних підприємств та цькування керівництва Національного банку в інтересах Ігоря Коломойського.

Починаючи зі студентського Євромайдану, мені постійно пропонувалися «домовитися». У Кривому Розі, де у 2015 році ми виступили проти першої після перемоги Революції Гідності фальсифікації виборів, ми зіштовхнулися не лише з родиною Вілкулів, а з цілим клубком олігархічних інтересів аж до російського Абрамовіча. Блокада торгівлі з окупованими територіями боляче вдарила по легких заробітках Ріната Ахмєтова, Віктора Медведчука та Петра Порошенка. Коломойський вийшов на нас з пропозицією зустрітися у 2018 році, коли у наметовому містечку на вулиці Грушевського ми майже п’ять місяців один за одним видушували з Верховної Ради антикорупційні голосування, відбиваючи атаки підлеглих Арсена Авакова. (Без ветеранів з їхньою сміливістю та досвідом бойових дій ми не протрималися і дня б).

Зустріч була запропонована за кордоном. Я одразу сказав, що це неможливо. Врешті решт, на наших наметах у бік парламенту був вивішений великий транспарант: «Україна без олігархів». Ми відправили відповідь, де говорилося, що співпраця можлива лише задля встановлення правил. Щоб Президент не заробляв на посаді, щоб закон і правосуддя були єдиними для всіх. Я зауважив у записці, що у такий Україні весь бізнес буде коштувати вдесятеро дорожче. Семен тоді підтримав таку відповідь. За словами людини, яка її передавала, Коломойський розсміявся і назвав прочитане йому мрійництвом.

(Іншим олігархом, який тоді пропонував домовитися, був Порошенко. З ним я зустрічався, бо він обіймав і посаду Президента. Але це вже інша історія).

З Ради ми вийшли у такому самому матеріальному стані, в якому зайшли. У Семена не було ані квартири, ані машини. Я вважав, що це круто.

Коли я в цю п’ятницю почав розпитувати хлопців, як вони дійшли до захоплень державних шахт чи носіння труни Якову Смолію, почув софістику, яку багато чув у Верховній Раді: «Ну, він не найгірший олігарх. Він Дніпропетровську область захищав…».

На жаль, я не раз вже вислуховував подібне від друга часів журналістики, чи Майдану, чи вже війни за Незалежність. І кожного разу цим пояснювалося участь в оборудці чи її прикритті.

Я впевнений, це основна причина того, чому у нас далі катастрофа у судах, починаючи з Конституційного, Генпрокуратурі, СБУ, Генштабі, поліції — список можна продовжувати аж до вакцинації.

Бо забагато обдарованих, пасіонарних, хоробрих людей кажуть собі : «зверну я тут трохи наліво».

Навіщо тоді ми разом виходили на Грушевського? Антикорупційний суд може засудити командувача Нацгвардії Юрія Аллєрова. Ну і що, що він, за даними антикорупційних детективів, допоміг украсти гроші на квартири для нацгвардійців. (За участю нинішнього улюбленця офісу Президента Олега Татарова). Зато Аллєров справді воював, під його командуванням був і «Донбасс».

Навіщо ми організовували блокаду? Ахмєтов давав і дає роботу стільком людям, і не лише в уряді та парламенті. Аваков без жартів зупинив окупацію Харкова. Сергій Пашинський проробив велику організаційну роботу на Майдані. З Порошенком взагалі разом ухвалювалася декомунізація, закони про підтримку культури та мови, про той самий Антикорупційний суд (нехай з шаленими боями).

Завжди можна знайти собі добру справу, якою будеш пояснювати іншим, чому ти допамагаєш справам недобрим.

Я вже не буду тут писати, скільки людей втрачають віру в ідеї добробатів, волонтерства, принциповості, коли вчорашні борці за ці ідеї починають займатися тим, з чим вони боролися.

Тим друзям і добрим знайомим, хто не зайнявся доїнням держпідприємств і проплаченими акціями, готовий далі допомагати в судах, у справах — де зможу.

З усіма іншими співпраця можлива лише для у встановлення загальних для всіх правил.

Зокрема, щоб у нас з’явився суд, який зможе відрізнити переслідування захисників України за замовленням з РФ від боротьби одного олігархічного клану за послаблення іншого.


Джерело статті: “http://antikor.com.ua/articles/447494-egor_sobolev_rasskazal_pochemu_ne_budet_pomogatj_nekotorym_byvshim_druzjjam-veteranam”